Як волонтерство може перетворитися на приховану зайнятість

У грудні 2024 року польське видання OKO.press опублікувало розслідування про працівників, які прибирали логістичні центри Amazon у Польщі. Формально вони працювали через агентства тимчасової зайнятості, зокрема через компанії Workmak та Workflow Group, які постачали персонал для Dussmann, що був безпосереднім підрядником Amazon у сфері прибирання. Саме Dussmann відповідав за організацію сервісу клінінгу у Садах, Свебодзіні, Колбасково та Горжичках, а агентства виступали посередниками у наймі працівників, переважно іноземців.

На практиці люди виконували звичайну роботу прибиральників. Зміни могли тривати по 10,5-12 годин, а загальна кількість відпрацьованих годин – перевищувати 220 на місяць.

При цьому схема оформлення виглядала традиційно: працівник підписував договір з агентством тимчасової зайнятості, яке формально «направляло» його на роботу до підрядника. 

Проте, є одне «але»: працівнику одночасно пропонували підписати документи про участь у волонтерській діяльності у благодійному фонді, який був пов’язаний із цією ж мережею підрядників.

У цих документах волонтерство описувалося загальними формулюваннями або взагалі залишалося частково незаповненим – без чітко визначеного обсягу робіт, строків або іноді навіть без конкретизації характеру діяльності. Працівникам пояснювали, що це «формальність для оформлення».

Проблема була в тому, що частина їхніх виплат проходила зовсім не як заробітна плата.

Наприклад, одна з працівниць за місяць отримала три платежі: близько 250 злотих як винагороду, близько 100 злотих як відшкодування витрат і близько 3000 злотих як «соціальну допомогу» від фонду. У сумі це приблизно відповідало оплаті за фактично відпрацьований час. Іншим працівникам більшу частину коштів також переказували фонди, а не агентство, з яким вони мали договір.

Водночас, за даними розслідування, працівники не отримували щомісячних податкових документів, які підтверджували б повний розмір отриманого доходу.

Серед фондів, які фігурували в розслідуванні OKO.press, були, зокрема, Fundacja Rosnat та Fundacja Victoria. Через них оформлювалася частина виплат працівникам.

У результаті виникала багаторівнева конструкція: агентство оформлювало людину як тимчасового працівника, фонд – як волонтера, а фактична робота виконувалася на користь комерційного підрядника Amazon – компанії Dussmann. При цьому виплати розподілялися між різними категоріями – «зарплатою», «відшкодуванням витрат» та «соціальною допомогою». Така конструкція могла створювати враження, що йдеться не про звичайні трудові відносини, а про поєднання кількох різних форм співпраці.

Важливо, що ця історія не залишилася лише журналістським розслідуванням. Після його публікації польське Міністерство сім’ї, праці та соціальної політики заявило про необхідність перевірити описану ситуацію із залученням, зокрема, Państwowa Inspekcja Pracy (PIP) та Straż Graniczna.

А вже 31 січня 2025 року Amazon вирішив припинити співпрацю з Dussmann у сфері прибирання чотирьох логістичних центрів. Контракт і близько 200 працівників мав перебрати інший підрядник – Impel. У Amazon пояснили рішення переглядом співпраці з постачальниками.

Коли волонтерство перестає бути волонтерством

Як стверджують юристи, для кандидата на роботу в Польщі головна проблема з волонтерством виникає не тоді, коли йому пропонують допомагати кілька годин на тиждень. І навіть не тоді, коли така допомога має визначений графік. Польське законодавство дозволяє сторонам домовлятися про те, що саме, як і коли робитиме волонтер.

Проблема починається тоді, коли під назвою «волонтерство» людина фактично виконує звичайну роботу: приходить на визначене робоче місце, виконує постійні завдання, підпорядковується керівнику, замінює штатного працівника або отримує гроші не за реальні витрати, а за сам факт виконаної роботи.

Тобто для кандидата важливо дивитися не стільки на назву документа, скільки на реальний зміст роботи.

Чинний польський закон про суспільно корисну діяльність і волонтерство визначає волонтера як фізичну особу, яка добровільно і без винагороди виконує певні świadczenia. Окремо закон визначає, на чию користь може здійснюватися така діяльність. Це, зокрема, громадські організації та інші визначені законом суб'єкти, і лише в межах їхньої статутної діяльності, а не господарської.

Це важливе обмеження. Якщо людина приходить до фонду допомагати в реалізації його соціального проєкту – це може бути нормальним волонтерством. Якщо ж фонд формально оформлює її як волонтера, а фактично вона щодня працює на складі комерційної компанії, прибирає магазин або виконує виробничі завдання бізнесу, ситуація вже потребує окремої правової оцінки.

Саме тому в історії з Amazon ключовим було не те, що працівники підписували документи зі словом «wolontariat». Питання було в тому, що вони фактично робили і в чиїх інтересах.

На що звертати увагу кандидату

Є кілька практичних ознак, які допомагають відрізнити волонтерство від фактичної роботи. 

Перше – хто є організацією, яка залучає волонтера. 

Закон прямо визначає перелік суб'єктів, які можуть користуватися роботою волонтерів. Для громадських організацій це має бути їхня статутна діяльність. Причому закон окремо виключає господарську діяльність.

Тому якщо кандидату пропонують роботу в комерційній компанії, але для підписання документів його направляють до благодійного фонду, варто з'ясувати, який зв'язок між компанією і фондом та що саме людина буде робити як волонтер.

Особливо уважним варто бути, якщо фактичним місцем роботи залишається підприємство, яке отримує комерційну вигоду від виконаної людиною роботи.

Друге – що саме людина повинна робити.

У нормальному волонтерстві діяльність має бути визначена в домовленості з організацією. Закон передбачає, що в ній визначаються обсяг, спосіб і час виконання świadczeń.

У 2025 році в середньому на волонтерство люди витрачали 4,5 години на тиждень. Водночас 18% волонтерів повідомляли, що приділяли йому понад 20 годин на тиждень. Сам по собі такий обсяг ще не свідчить про порушення, але якщо регулярні години фактично підлаштовані під графік компанії, а волонтер виконує постійні виробничі завдання, це може бути тривожним сигналом.

Якщо волонтерство триває понад 30 днів, домовленість має бути письмовою. На вимогу волонтера організація також повинна письмово підтвердити зміст домовленості та видати довідку про виконані świadczenia.

Тому кандидату варто насторожитися, якщо замість конкретного опису діяльності йому пропонують підписати порожній бланк або документ із загальними формулюваннями на кшталт «допомога організації». Ще більше питань виникає, якщо написане в документі не відповідає тому, що людина робить на практиці.

Третє – хто керує роботою.

Наявність координатора сама по собі не означає, що волонтерство незаконне. Організація має право організовувати діяльність волонтерів.

Але якщо людина фактично працює під постійним керівництвом конкретної особи, отримує обов'язкові вказівки, має виконувати виробничі плани, дотримуватися робочої дисципліни, не може самостійно визначати, коли виконувати завдання, а її діяльність нічим не відрізняється від роботи інших найманих працівників, це вже важлива ознака можливих трудових відносин.

Саме на фактичні умови роботи, а не лише на назву договору, звертає увагу PIP. Показово, що у 2025 році інспектори перевірили 48 677 цивільно-правових договорів, і 2119 із них були визнані укладеними за умов, які свідчили про існування трудових відносин.

Ці дані безпосередньо не стосуються волонтерства, але показують загальний підхід контролюючого органу: назва правовідносин не є вирішальною, якщо фактичні умови вказують на інший характер діяльності.

А як щодо грошей?

Це одна з найважливіших відмінностей між волонтерством і роботою.

Волонтерство за законом є діяльністю без винагороди. Водночас це не означає, що волонтер взагалі не може отримувати гроші від організації. Закон дозволяє, зокрема, компенсувати витрати, пов'язані з виконанням волонтерських обов'язків, – наприклад, витрати на поїздки та дієти у визначених випадках.

Тому важливо розуміти різницю між компенсацією витрат і оплатою за роботу.

Якщо організація відшкодовує підтверджені витрати, це саме по собі не перетворює волонтерство на трудові відносини. Якщо ж регулярні виплати залежать від кількості відпрацьованих годин, змін або виконаних завдань, це вже може свідчити про те, що за «волонтерством» фактично стоїть оплачувана робота.

Працівник має право на трудові гарантії, передбачені законодавством про працю. Для нього діють правила щодо мінімальної зарплати, оплачуваної відпустки, робочого часу та соціального страхування – залежно від виду зайнятості.

У волонтера інша природа правовідносин. Він не отримує зарплату, але організація також має перед ним певні обов'язки. Наприклад, вона повинна поінформувати волонтера про ризики для здоров'я та безпеки, забезпечити безпечні й гігієнічні умови виконання świadczeń, а також у визначених законом випадках покривати витрати на поїздки та дієти.

Є й правила щодо страхування. Якщо волонтер виконує świadczenia не довше 30 днів, організація зобов'язана забезпечити йому страхування від нещасних випадків. Закон також передбачає права волонтера у разі нещасного випадку під час виконання діяльності.

Тому аргумент «це волонтерство, тому вам взагалі нічого не належить» також неправильний.

Для кандидата не потрапити на вудку «волонтерства» насправді дуже важливо. Адже, погоджуючись на неправильне оформлення, він ризикує втратити не лише частину трудових гарантій, а й належне підтвердження свого доходу та страхового захисту. У перспективі це може мати значення для підтвердження стабільного доходу та навіть легального перебування в Польщі, у тому числі —  оформлення karta pobytu stałego або громадянства.

Натрапили на нелегальну схему – будьте пильні. Наслідки серйозніші за штраф: втрата права на перебування, кримінальна відповідальність, анулювання посвідки, заборона на в'їзд у Шенген. Навіть вигідна на вигляд пропозиція буває пасткою. Шукайте роботу через легальних роботодавців та агенції з офіційним оформленням. 

Стали жертвою шахраїв з Агенцій – розкажіть анонімно: 

[email protected]